Західно-Українська
Народна Республіка (ЗУНР)- держава, створена в листопаді 1918 року на частині
українських земель, що входили до Австро-Угорської імперії. Після розпаду в
жовтні 1918 року Австро-Угорської імперії на кілька незалежних держав,
патріотичні сили Західної України вдалися до ряду заходів зі створення власної
держави. Зокрема, в період із вересня 1918 року у Львові було створено:
Український Генеральний Військовий Комісаріат, голова - сотник Легіону Українських
Січових Стрільців Дмитро Вітовський, Українську Народну Раду - політичний
представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. 19 жовтня
1918 року було проголошено Українську державу на всій українській етнічній
території Галичини, Буковини і Закарпаття. Президентом Української Народної
Ради було обрано Євгена Петрушевича. УНРада, мотивуючи свої наміри правом
українського народу на власну державу, звернулася до австрійського уряду з
питання про передачу їй усієї повноти влади в Галичині та Буковині, на що
отримала категоричну відмову. Тоді було вирішено взяти владу у Львові збройним
шляхом. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року стрілецькі частини, які
очолював сотник Дмитро Вітовський, зайняли всі найважливіші урядові установи в
місті. Таким чином, було створено Західно-Українську Народну Республіку, до
складу якої увійшли українські етнічні землі - Галичина, Буковина та
Закарпаття. У той час Польща, не бажаючи втратити Галичину розпочала військові
дії, внаслідок яких уряд ЗУНР переїжджав до Тернополя, Станіславова (тепер
Івано-Франківськ), а також перебував у екзилі в Кам'янці-Подільському. Важливим
здобутком діяльності ЗУНР було урочисте проголошення 22 січня 1919 року в Києві
Акту про Злуку ЗУНР і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську
Народну Республіку. Екзильний уряд ЗУНР припинив існування 15 березня 1923
року.
Немає коментарів:
Дописати коментар